Поезія Джованни Ріццо, студентки групи 22-Т,А-1

Не пишуться сумні вірші.

Не пишуться навіть і веселі.

Знайдіть хоч хтось в моїй душі

Цю радість, що сягала стелі.

Не мерзнуть руки у зимі,

Не мерзне навіть моє серце,

І не тому, що я в теплі,

І не тому , що воно б'ється.

Не бачу я свого кінця

Свого початку теж не бачу.

Не бачу я свого лиця

І те , як зранку чомусь плачу.

Не бачу я доріг назад ,

Вперед шляху я теж не бачу.

Не помічаю я, хто поруч.

Себе чомусь не помічаю.

Свої думки збираю в купу,

Щоб зовсім скоро все зірвалось.

Якщо не мерзнусть мої руки -

Значить з теплом перестаралась.

І мова тут не про конвектор

І не про теплі батереї.

У кожного з нас є дефекти,

А мій - це серце для мішені.